¬итинанка св≥й розвиток започатковуЇ з прикрас, що з давн≥х-давен у р≥зних народ≥в нашивалис¤ на од¤г та взутт¤, а також прикрашали житло. “аким декором, виготовленим з≥ шк≥ри, оздоблювали ще до недавн≥х час≥в своњ житла казахи, жител≥ ѕ≥вноч≥. якути ж дл¤ юрт вир≥зали нав≥ть з берестовоњ кори под≥бн≥ ажурн≥ в≥зерунки, а у приморських кра¤х використовували ще шк≥ру риби. —лов'¤нськ≥ народи особливо часто под≥бними шк≥р¤ними прикрасами оздоблювали верхн≥й од¤г. ѕерш≥ паперов≥ витинанки з'¤вилис¤ на батьк≥вщин≥ паперу - у  итањ. “ам вони були в≥дом≥ вже у VII-XII ст. ∆≥нки напередодн≥ св¤та весни наклеювали на в≥кна традиц≥йн≥ паперов≥ узори, сюжети у вигл¤д≥ дракон≥в, кв≥т≥в, р≥зних символ≥в. ÷≥ витинанки були б≥льше схож≥ на складн≥ граф≥чн≥ зображенн¤. ѓх виготовл¤ли ножиц¤ми та р≥зними ножами. ” XIII ст. такий декор був вже в≥домий у ѕерс≥њ, а в XV ст. - у “уреччин≥, через ¤ку й потрапл¤Ї в ™вропу через ¬енец≥ю та ”горщину. ¬же в XVI ст. в Ќ≥меччин≥ њх використовували дл¤ оформленн¤ обкладинок книг, а п≥зн≥ше паперов≥ витинанки поширюютьс¤ у ‘ранц≥њ, ѕортугал≥њ, ƒан≥њ та ≥нших крањнах ™вропи. ” «ах≥дн≥й ™вроп≥ витинанки набули розвитку в складних дзеркальних сюжетно-образних композиц≥¤х, ¤к≥ завжди вм≥щувалис¤ на одному ц≥лому аркуш≥ паперу ≥ були под≥бн≥ до граф≥чних зображень. —лов'¤нськ≥ народи використовували витинанку здеб≥льшого ¤к декоративний елемент, виготовл¤ючи част≥ше ¤к рапортн≥ ефекти в народних традиц≥йних орнаментах. ѕершими витинанками на ”крањн≥ були п≥дкладки дл¤ печаток - кустод≥њ. ƒо винайденн¤ паперу кустод≥њ робилис¤ з≥ шк≥ри ≥ вис≥ли б≥л¤ документ≥в-грамот на м≥цних шнурках. ¬иготовл¤ли њх у форм≥ квадрата, круга, крањ ¤кого обов'¤зково виступали на дек≥лька сантиметр≥в з-п≥д печатки, щоб обер≥гати њњ в≥д пошкоджень. ѕаперов≥ кустод≥њ (XVII-XVIII ст.) теж вир≥залис¤ з виступаючим краЇм, њх прикрашали ажурними прор≥з¤ми, а середина лишалас¤ ц≥лою дл¤ в≥дтиску. ƒл¤ њх витинанн¤ пап≥р згортавс¤ в дек≥лька раз≥в так, ¤к ≥ сучасна витинанка. “ому ≥ вважаютьс¤ кустод≥њ своЇр≥дними прототипами украњнських витинанок. јвторами кустод≥й були писар≥ сотенних, полкових та √енеральних канцел¤р≥й, а географ≥¤ њх розповсюдженн¤ була досить широкою:  ињв, ¬≥нниц¤, Ћьв≥в, Ѕатурин,  ам'¤нець-ѕод≥льський. ¬≥дом≥ вони були також ≥ в Ћитв≥, ѕольщ≥, –ос≥њ, ‘ранц≥њ.  оли пап≥р став досить дешевим (середина XIX ст.), ≥ ним могли користуватис¤ уже вс≥ верстви населенн¤, прикраса-витинанка входить у побут м≥щанства та сел¤нства, "посел¤Їтьс¤" на в≥кна, ст≥ни, печ≥, сволоки хат. ќсобливо цьому ¤вищу спри¤в перех≥д в≥д курноњ хати до "чистоњ". ¬итинанка стала разом ≥з наст≥нним розписом прикрашати хату, а ≥нод≥ нав≥ть зам≥нювала собою наст≥нн≥ малюнки, що було особливо зручно в наших хатах-мазанках, адже њњ можна було зн≥мати, коли хата б≥лилас¤. Ќародившись з кустод≥њв та декоративних оздоб од¤гу, витинанка ув≥брала в себе елементи не лише цих джерел. ” н≥й стали в≥дбиватис¤ мотиви, символи, образи ≥нших вид≥в творчост≥, наприклад: писанкарства, р≥зьб¤рства, вишивки. Ќа папер≥ вони набирали ≥ншого звучанн¤ через новизну техн≥чних прийом≥в та самого матер≥алу. ƒоступн≥сть, легк≥сть технолог≥њ та посилений ур≥зноман≥тнений ефект зробили витинанку нев≥д'Їмною прикрасою украњнського житла, вона досить швидко набула широкого розвитку ≥ розповсюдженн¤ вже в перш≥й половин≥ XIX ст. ѕро це св≥дчать л≥тературн≥ джерела. ” пов≥ст≥ "ўира любов" √ригор≥й  в≥тка-ќснов'¤ненко пише: "”с≥ образи позакв≥тчуван≥ були вс¤кими кв≥тами: коли вл≥тку, то справжн≥ми, на зиму - то робленими з шпалер≥в, а перед тими образами вис≥ли на шовковинках голуби. «роблен≥ з шпалер≥в." ” пов≥ст≥ ћихайла  оцюбинського "Fata morgana" Ї ще такий опис: "√аф≥йка мус≥ла нар≥зати з паперу козак≥в ≥ обл≥пити ними ст≥ни од божниц≥ до дверей.  рила голуб≥в, що гойдались перед образами на нитц≥, зам≥нен≥ були новими, ще б≥льш ¤скравими." «агальний терм≥н "витинанка" сформувавс¤ значно п≥зн≥ше, н≥ж виникло саме ¤вище. —початку ц≥ прикраси називалис¤ в кожному рег≥он≥ по-р≥зному: "кв≥ти", "стриганц≥", "козаки", "з≥рочки", "хрести", що говорить про њх широку попул¤рн≥сть. Ќа жаль, б≥льш≥сть тих "автентичних" витвор≥в втрачено, адже вони прикрашали оселю найб≥льше - р≥к, ≥нод≥ - два, перекочовуючи з "св≥тлиц≥" в загальну половину. ” де¤ких музе¤х ”крањни, –ос≥њ, ѕольщ≥ збер≥гаютьс¤ паперов≥ украњнськ≥ прикраси тих час≥в. ¬они дають зрозум≥ти, що витинанки р≥зних м≥сцевостей одночасно ви¤вл¤ють, ¤к типов≥ ознаки ус≥Їњ народноњ творчост≥ ”крањни, так ≥ самобутньо-характерн≥, притаманн≥ лише ¤комусь певному рег≥ону. “ак витинанки зах≥дних областей розмит≥ та др≥бно орнаментован≥, ¤к ≥ писанки та рушники цих земель. ѕод≥льськ≥ витинанки продовжують величн≥сть ≥ монументальн≥сть народних килим≥в, гончарних розпис≥в, вишивок краю. ¬итинанки ƒн≥пропетровщини перегукуютьс¤ з петрик≥вським розписом, особливо сюжетами ≥ б≥льш схож≥ на картини-апл≥кац≥њ. –азом з в≥дм≥нн≥стю, кожна витинанка р≥днитьс¤ з ≥ншою нац≥ональною системою орнаментики, притаманним украњнському народному мистецтву колоритом, традиц≥йн≥стю у виконанн≥ та використанн≥ самих оздоблень. ≤ звичайно, в кожн≥й паперов≥й прикрас≥ прогл¤даЇтьс¤ розчерк самобутнього майстра, окремоњ особистост≥.